У кримінальному праві відрізняється дві форми провини умисел та необережність. У межах наміру виділяється прямий і опосередкований умисел, у межах необережності — злочинне легковажність і злочинна недбалість. Вирізняють також злочини з подвійною (змішаною) формою провини.
Форма провини – це обумовлене законом поєднання інтелектуальних і вольових ознак, що свідчать про ставлення винного до діяння, що чиниться їм, та його наслідків.. Форма провини або вказується в кримінально-правових нормах, що встановлюють відповідальність за конкретний злочин, або мається на увазі.
Вина — це внутрішнє психічне ставлення особи до формі наміру та необережності до здійснюваного ним суспільно небезпечного діяння та його наслідків. Це ставлення проявляється в інтелектуальній та вольовій складових діяльності людини, які називаються інтелектуальним та вольовим моментами (елементами) провини.
Під сутністю провини розуміється психічне ставлення суб'єкта до навколишньої дійсності, що характеризується або свідомим протиставленням своєї волі правоохоронним інтересам (за наміру), або зневажливим, недостатньо уважним ставленням до цих інтересів (за необережності).