У латинській мові розрізняють три роди іменників: чоловічий рід – genus masculinum (m), жіночий – genus femininum (f), середній – genus neutrum (n). Приналежність імен до того чи іншого граматичного роду визначається або за значенням імені, або після закінчення називного відмінка однини.
Три роди імен іменників:
- Чоловічий він, мій. Іменники чоловічого роду у формі називного відмінка однини мають закінчення -а, -я, і нульове. …
- Жіночий – вона, моя. Іменники жіночого роду у формі називного відмінка однини мають закінчення -а, -я, і нульове. …
- Середнє воно, моє.
I – ae; IV – us; II – i; V – ei. У словниках після слова наводиться закінчення родового відмінка і стоїть буква, що вказує на рід (m, f, n). За цим закінченням можна самостійно визначати відмінювання іменника та його рід.
Як і в російській мові, латинські іменники схиляються шляхом приєднання відмінкових закінчень до основи слова. Щоб визначити основу слова, потрібно від форми родового відмінка од. числа відкинути закінчення. Особливу увагу слід привертати до слів, у словниковій формі яких дається кінцева частина основи.