Для діагностики ДППГ потрібні спеціальні діагностичні позиційні маневри, найвідоміший з яких – маневр Дікса-Холпайка. Під час проведення маневру лікар змінює положення пацієнта так, щоб надати досліджуваному напівкружному каналу потрібне положення та визначити, чи є в ньому рух отолітів.
Відмінною особливістю ДППГ є відсутність порушення слуху, а також іншої вираженої неврологічної симптоматики (паралічі, порушення мови та ін.). Перший, а часом і наступні напади ДППГ завжди супроводжуються вегетативними проявами – нудота, блювання, лабільність артеріального тиску та пульсу.
Найчастіше напад провокують повороти з боку на бік, вставання з ліжка або укладання в неї, закидання голови при погляді вгору, нахили тулуба вперед, а також будь-які інші різкі повороти голови.
Для діагностики боку ураження при г-ДППГ застосовують тест нахилу та закидання голови [34]. При каналолітіазі правого горизонтального напівкружного каналу при нахилі голови з'являється ністагм, що б'є праворуч, а при закиданні — ліворуч.