Цей вік є основним для формування світогляду та усвідомленого ставлення до вимог життя у суспільстві. Особливість юнацького віку, з одного боку, – це прагнення колективності; з іншого, – це поєднання самовпевненості з розгубленістю, довірливості зі скепсисом, негативізму з комунікабельністю.
Головним завданням юнацького віку є входження у суспільство – тобто. е. соціалізація. Успіх цього входження значною мірою залежить рівня його соціальної адаптації.
Юність розглядається як психологічний вік переходу до самостійності, період самовизначення, набуття психічної, ідейної та громадянської зрілості, формування світогляду, моральної свідомості та самосвідомості. Виділяють ранню юність (від 15 до 18 років) та пізню юність (від 18 до 23 років).