Діти молодшого шкільного віку загалом здатні правильно сприймати емоційне стан людини. При цьому діти досить легко відрізняють радість, захоплення, веселощі і не можуть розпізнати сум. Діти, перш за все, звертають увагу на вираз обличчя, не надаючи значення пантоміміки (позі, жестам).
У молодшому шкільному віці відзначається підвищення стриманості та усвідомленості у прояві емоцій, підвищення стійкості емоційних станів [7].
За допомогою сюжетно-рольових ігор, рухливих ігор та ігрових вправ, елементів психогімнастики, техніки виразних рухів, етюдів, тренінгів, психом'язового тренування, міміки та пантоміміки, літературних творів та казок (ігор-драматизацій) сприяємо розвитку емоційної сфери дитини.