Зоровий аналізатор складається із трьох частин. Очі – це периферична частина, зорові нерви – провідникова, а зорова зона кори великих півкуль – центральна частина.
Зоровий аналізатор – один з органів чуття, що складається з очного яблука, допоміжних органів ока, що проводять шляхів, утворених нервовими волокнами, що йдуть пучками в складі нервів, а також центрів зорового аналізатора, що знаходяться в центральній нервовій системі, а саме, у головному мозку.
Сетчатка (лат. Retina) – внутрішня оболонка ока, що є периферичним відділом зорового аналізатора; містить фоторецепторні клітини, що забезпечують сприйняття та перетворення електромагнітного випромінювання видимої частини спектра в нервові імпульси, а також забезпечує їх первинну обробку.
Рецепторний (периферичний) відділ зорового аналізатора (фоторецептори) підрозділяється на паличкові та колбочкові нейросенсорні клітини, зовнішні сегменти яких мають відповідно паличкоподібну та колбочкоподібну форми.