Зокрема, стверджується, що психотерапія є глибоку довготривалу роботу, націлену на зміни у структурі особистості, а психологічне консультування, зазвичай, є короткостроковим і спрямоване досягнення клієнтами їх життєвих актуальних цілей.
Метою психотерапії є допомога людині знайти та усвідомити причини її психологічних проблем. Психотерапевт не дає життєвих порад і настанов про те, як пацієнту краще жити – навпаки, лікар лише допомагає усвідомити людині її бажання та шляхи, які можуть призвести до їх виконання.
Під час психотерапії, формуються нові нейронні зв'язки: витіснені спогади пов'язуються з почуттями і доходять до усвідомлення – в цей момент ми відчуваємо полегшення. Допустимо, людина постійно відчуває тривогу. При цьому він практично нічого не пам'ятає про своє дитинство.
Психотерапія підвищує активність медіальної префронтальної кори — вона перевіряє, чи недаремно б'є мигдалина тривогу. І те, й інше призводить до одного ефекту: мозок починає краще регулювати емоції. Виходить, таблетки та розмови діють на різні частини однієї і тієї ж системи.