При деперсоналізації пацієнту здаються незнайомими власне обличчя, постать, посмішка, мова, ніби спостерігаєш за собою як за стороннім.
ж стосується сприйняття навколишнього оточення: місця, часу, обставин тощо. буд. 2023р.
При дереалізації навколишнє сприймається зміненим, дивним, невиразним, чужим, примарним, тьмяним, застиглим, неживим. Воно сприймається як би "крізь туман, молоко, плівку, малопрозоре скло", часто втрачає об'ємність і перспективу – "як на фотографії", відчуттям якоїсь "гри", або "як уві сні".
Головна ознака деперсоналізації – відчуття, ніби людина втрачає фізичний зв'язок зі світом навколо та власним тілом. Вважається, що так проявляється захисний механізм, коли під час стресу чи серйозного потрясіння свідомість відключається від реальності.
З'являється відчуття, ніби божеволієш. Це заважає стосункам та роботі, лякає і навіть обмежує повноту життя: стає складно сконцентруватися на повсякденних справах, виникає відчуття безнадійності, посилюється тривожність та депресія. Часто дереалізацію згадують разом із деперсоналізацією.