Найпотужнішим тригером є продукти нашої життєдіяльності – кал, блювання, сеча, слиз та кров. Інший психолог Пол Розін, який займався огидою прицільно, каже, що основа цього почуття – поява в роті відчуття (чи фантазія про це) чогось такого, що нами вже вважається огидним чи заразним.
З іншого боку, гидливість по відношенню до чужого тіла та його запаху може бути викликана тим самим інстинктом збереження. Помічено, що люди зі слабким імунним захистом та схильністю до розвитку патогенної мікрофлори набагато частіше приймають душ до та після сексу та вимагають того ж від партнерів.
Виділяють два різновиди огиди у людей: «первинне» — практично ірраціональна психічна реакція на нечистоти, вошей, павуків тощо — і «вторинне», воно ж моральне, тобто реакція на абстрактніші предмети або на людей — наприклад, брехливих політиків, продажних чиновників і т.п.
Такий вік Прояви дитячої «гидливості» в 2-3 роки, які ставлять у глухий кут батьків, фахівці з дитячого розвитку вважають нормальним і зрозумілим явищем. У цей період дитина досягає певної автономії, перестає бути повністю залежною від мами немовлям.