Психотерапевт, у зв'язку зі своєю особливою місією, завжди пов'язаний і зобов'язаний, тоді як клієнта цього немає. Для того, щоб дружити з клієнтом, терапевт повинен вийти з ролі психотерапевта, а таке можливе лише тоді, коли психотерапія закінчена.
Подібно до хірурга, який не оперує близьких (у нього руки починають тремтіти) через емоційний зв'язок з пацієнтами, психолог не консультує знайомих та друзів. Це не дає можливості об'єктивно та неупереджено підійти до питання терапії.
Таким чином, не існує "правильного" ставлення до психотерапевта. Відносини, що складаються, залежать від Ваших почуттів, від почуттів терапевта до Вас і від того, які цілі Ви ставите. Інтенсивні позитивні почуття стосовно психотерапевта є гарантією хорошої терапії.
етичний кодекс. Психологам НЕ МОЖНА спілкуватися зі своїми клієнтами в інших ролях. І ось чому. Ні для кого не є секретом, що необхідною умовою для плідної психологічної роботи є максимальна відкритість клієнта. Зворотною стороною такої «відкритості» клієнта під час консультації є його вразливість.