При хворобі Альцгеймера страждають нейрони кори головного мозку, а при хворобі Паркінсона – нейрони, що синтезують дофамін, молекули якого відповідають за емоції та рухи..
Іноді хворобу Паркінсона плутають із хворобою Альцгеймера. Їхня основна відмінність у тому, що останній притаманні ще й когнітивні розлади – погіршення поведінкових функцій, пам'яті. За хвороби Паркінсона все зводиться до розладу рухової активності.
Діагноз встановлюється, коли людина спочатку діагностується хвороба Паркінсона на основі симптомів, пов'язаних з рухом, а симптоми деменції з'являються лише через рік чи більше. При захворюванні відбувається пошкодження та руйнування клітин мозку і з часом симптоми захворювання тільки погіршуються.
У середньому при ранньому початку (до 39 років) тривалість життя становить близько 35-40 років. Якщо діагноз поставлено у 40–65 років, пацієнт може дожити до глибокої старості, понад 80 років. Найбільш обережний прогноз для людей похилого віку: хвороба Паркінсона після 65 років незмінно призводить до летального результату.