Постійний синдром WPW, особливо з нападами аритмії, порушує внутрішньосерцеву гемодинаміку, що веде до розширення камер серця та зниження скорочувальної здатності міокарда. Перебіг захворювання залежить від наявності, частоти та тривалості існування тахіаритмій.
Частота випадків раптової смерті серед пацієнтів із синдромом WPW варіює від 0,15 до 0,39% протягом періоду динамічного спостереження. від 3 до 10 років. В основі синдромів передзбудження лежить участь додаткових провідних структур, що є коліном макрорієнтри атріовентрикулярної тахікардії.
Пацієнтам із синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта та фібриляцією передсердь не слід призначати дигоксин або недигідроперидинові блокатори кальцієвих каналів. (наприклад, верапаміл, дилтіазем), оскільки ці препарати можуть спричинити фібриляцію шлуночків.
Прогнози лікування синдрому WPW сприятливі. У пацієнтів з легким перебігом недуги лікарська терапія та регулярний медичний контроль дозволяють жити повноцінно, без нападів тахікардії та інших симптомів.. Тяжкі випадки хвороби повністю виліковуються за допомогою оперативного втручання.