При синдромі (на відміну хвороби) не буває шуму у вусі і не спостерігається прогресуючого зниження слуху. Одним із характерних симптомів, що дозволяє відрізнити хворобу Меньєра від приглухуватості, є неможливість сприймати звуки низької частоти.
Хвороба Меньєра є самостійним захворюванням внутрішнього вуха незапальної етіології з накопиченням надмірної кількості рідини (ендолімфи). Хвороба проявляється періодичними нападами системного запаморочення, шумом у вухах, прогресуючим зниженням слуху по нейросенсорному типу.
При хворобі Меньєра, окрім медикаментозного лікування, важливу роль відіграє правильне харчування. Воно спрямоване зниження обсягу рідини в організмі пацієнта. Дієтологи рекомендують зменшити кількість споживаної солі, виключити кофеїн, алкоголь, нікотин, споживати помірну кількість рідини.
Стадії захворювання Характеризується вушним шумом, що періодично виникає або посилюється (низькочастотний шум, що нагадує шум моря), відчуттям закладеності або тиску у вусі, що флюктує (то наростає, то слабшає) сенсоневральної приглухуватістю.