Дитина із ЗПР без серйозних органічних порушень може спілкуватися в колективі, здобути освіту та професію, працювати та створювати сім'ю. Але практично у всіх напрямках життя його супроводжують проблеми. Дитяча затримка психічного розвитку з дорослішання трансформується на інші діагнози.
Лікарі стверджують: ЗПРР важливо виявляти та починати лікувати вже у 2-3 роки, тоді результат лікування буде дуже відчутним. Якщо ж лікування затримки психомовного розвитку почалося після шести років, то добрий результат буде лише у 2 дітей із 1000, а після 7 років ймовірність лікування падає ще нижче.
Фахівці та батьки діток із синдромом ЗПР відзначають такі ускладнення: Розвиток серйозних розладів психіки Порушення найпростіших навичок спілкування та поведінки Тяжкі проблеми з адаптацією в соціальному середовищі
Для дітей із затримкою психічного розвитку характерні: недостатній рівень розвитку пам'яті, моторики, мислення, мови, уваги, і навіть самоконтролю. Крім того, відзначається примітивність та нестійкість емоцій, погана успішність у школі.