Оскільки джерело запаху (в даному випадку ароматичну рідину, флакон парфумів або ароматизований блоттер) ми таки нюхаємо. А ось сам аромат уже слухаємо. Цю мовну тонкість найкраще відображає фраза «понюхай <духи>, чуєш, як пахне «який аромат»».
Різниця в тому, що чути запах доречно саме у розмовній мові, а відчувати запах – вираз стилістично нейтральний, доречний у всіх стилях – і розмовному, і книжково-писемному.
«Чути» запах це розмовне вираження, не просторічне, цілком відповідає літературній нормі. Доречніше саме в розмовній мові, тоді як у книжково-письменному стилі оптимальна альтернатива — «відчувати» запах. Версій виникнення цього словосполучення кілька.
Англійська парфумер Джордж Вільям Септімус П'єсс перетворив парфумерію на мистецтво і перший порівняв запахи з музикою, розташувавши основні ароматичні екстракти на звукові ряди. Завдяки ньому питання слухати запахи чи нюхати їх відпало саме собою. Така структура запаху називається "ольфакторною пірамідою".