Нездатність сприймати звуки чи порушення у процесі, зазвичай, називають глухотою. Вона може бути викликана ушкодженням органів слуху, шляхів передачі інформації в мозок (гіпоакузія та гіперакузія) або областей мозку, що беруть участь у слуховому сприйнятті (кіркова глухота).
Один із способів покращення такої ефективності з віком – це види діяльності, спрямовані на тренування різних видів сприйняття. Прикладом такого тренування може бути гра на музичних інструментах: використовуючи моторні функції для гри, наприклад, на скрипці, ми отримуємо наступний за ним звук.
Методи обстеження пацієнта з порушенням слуховий функції:
- дослідження слуху шепітною та розмовною мовою
- камертональні дослідження
- тональна гранична аудіометрія
- мовна аудіометрія
- імпедансометрія
- Об'єктивна (комп'ютерна) аудіометрія (тести КСВП, ASSR, дослідження отоакустичної емісії)
- Вестибулярні тести
Розвиток слухового сприйняття йде, як відомо, у двох напрямках: з одного боку, розвивається сприйняття звичайних звуків, з іншого – сприйняття мовних звуків, т. е. формується фонематичний слух. Обидва напрями мають для людини життєво важливе значення і починають розвиватися вже в дитячому віці.