Через страждання Господь вчить віруючого і очищає душу і тіло його від гріхів для того, щоб зробити всю людину праведною (Євр. 12:4–13). І хоча праведність дарується Богом людині в туні, за вірою (Рим. 4:3), але з боку людини для прийняття цієї праведності потрібні справи віри або терпляче перенесення страждань.
«Скорбота є не що інше, як переживання нашого серця, коли щось трапляється проти нашого бажання, нашої волі». Преподобний Йосип навчав: «Трохи таких людей, які терплять скорботи і гоніння за одне благочестиве життя, за сказаним від апостола: «Всі, хто хоче благочестиво жити, гонитимуть».
Православ'я – це коли люди вірять у Бога. Різниця між християнами та православними начебто така: християни хрещені, а православні ні. Церква – це місце, куди можна прийти поговорити, згадати своїх родичів. А всім разом треба зібратися, щоб поговорити з Богом та розповісти молитви».
Скорботи посилаються людині, щоб він прагнув до гірського. Господь скорботами веде до Спасіння. Заради РЯТУВАННЯ терпіти все, що Промисл Божий пошле. Скорбота – для очищення гріхів благочестивим.