Не допускається розголошення відомостей, що становлять лікарську таємницю, у тому числі після смерті людини, особами, яким вони стали відомі під час навчання, виконання трудових, посадових, службових та інших обов'язків, за винятком випадків, встановлених частинами 3 та 4 цієї статті.
Лікарська таємниця відноситься до приватного життя людини та її суть полягає у захисті права громадян на особисту та сімейну таємницю від необґрунтованого та незаконного проникнення державних органів, органів місцевого самоврядування, державних та недержавних організацій, посадових та фізичних осіб.
За письмовою згодою громадянина або його законного представника можуть бути розголошені відомості, що становлять лікарську таємницю з метою медичного обстеження та лікування пацієнта, проведення наукових досліджень, їх опублікування у наукових фахових виданнях, використання даних відомостей у навчальному процесі.
Розголошенням лікарської таємниці є повідомлення таких відомостей хоча б одній особі (за винятком самого пацієнта, його законних представників чи медперсоналу, який бере участь у лікуванні цього пацієнта). У цьому немає значення, кому вони стали відомі: знайомому, товаришу по службі потерпілого чи стороннім особам.