Загадка жіночності, за Фрейдом, заснована на анатомічній реальності: у жінок немає видимих статевих органів, і ця особливість будови тіла робить їх непроникними для пізнання. Щоб довести цю гіпотезу, він спирається на інфантильну сексуальність, на момент коли маленькі діти виявляють відмінність статей.
Фрейд говорить про те, що ключ до розуміння жіночої душі — у її сексуальності, але сам при цьому збентежений еротичними розмовами. Не хоче він бути ні гувернанткою, ні пані К., у задушевних бесідах з якими панував Ерос.
На думку Фройда, в основі будь-яких стосунків і любові лежить «лібідо» — несвідомий сексуальний потяг людини, яку вона прагне реалізувати. Всі романтичні почуття – всього лише бажання статевої близькості. Це лягло в основу теорій психоаналізу та психосексуальних фаз розвитку особистості.
Три жінки в житті Зигмунда Фрейда