Сам Фрейд вважав, що психоаналіз не є ні психологією, ні філософією. Він називав свою теорію метапсихологічною і вірив, що якось вона стане наукою. Але цьому не судилося збутися. Багато в чому психоаналіз був спробою примирити напрямки, що розійшлися в психології того часу: філософську і наукову.25 лист. 2023р.
Психоаналіз (Нім. Psychoanalyse) – психологічна теорія, розроблена наприкінці XIX – початку XX століття австрійським неврологом і психіатром Зигмундом Фрейдом (1856-1939), а також метод лікування психічних розладів, заснований на цій теорії. Ефективність психоаналізу постійно заперечується.
Він стверджував, що особистість складається з трьох основних компонентів: "Воно" (Ід), "Я" (Его) і "Над-Я" (Суперего). "Воно" – найбільш примітивний компонент, носій інстинктів, "вируючий котел потягів". Будучи ірраціональним та несвідомим, "Воно" підкоряється принципу задоволення.
Фрейд розвиває вчення про те, що дитину несвідомо тягне до своїх батьків (дочка до батька, сина до матері). Тут він запроваджує поняття «Едіпів комплекс». Суть «Едипова комплексу» у несвідомому сексуальному потягу сина до матері, а також особливе почуття поваги та водночас ненависті до батька – суперника.