Характерно для тяжких порушень мови загальне її недорозвинення, що виявляється у неповноцінності як звукової, так і лексичної, граматичної сторін мови. Внаслідок цього в більшості дітей з тяжкими порушеннями мови спостерігається обмеженість мислення, мовних узагальнень, труднощі у читанні та письмі.
Дітям із порушеннями мови притаманні нестійкість інтересів, знижена спостережливість, знижена мотивація, негативізм, невпевненість у собі, підвищена дратівливість, агресія та уразливість. У таких дітей можуть виникнути труднощі у спілкуванні з оточуючими та у налагодженні контактів з однолітками.
Особливості розвитку дітей з важкими порушеннями мови виражаються також у вигляді соматичної ослабленості та уповільненого розвитку локомоторні функції. Для них характерно та деяке відставання розвитку рухової сфери, що виявляється у недостатній координації рухів, низької швидкості та спритності їх виконання.
I рівень мовного розвитку характеризується відсутністю мови (тобто «безмовні діти»). Такі діти користуються «лепетними» словами, звукоподражанням, супроводжують «висловлювання» мімікою та жестами. Наприклад, "бі-бі" може означати літак, самоскид, пароплав.