У книгах Вихід, пророка Єзекіїля та Параліпоменон сіль очищувальна речовина. У книгах Левіт, Числа та Параліпоменон сіль є символом заповіту з Богом. Основне вживання солі – консервуюче, таким чином найпопулярніше тлумачення – необхідність зберігати чистоту світу.
У культурах багатьох народів світу сіль була символом гостинності та достатку (багатства) . У багатьох народів Європи та Сходу сіль була символом чистоти душі та захисту від нечистих духів. І у слов'ян сіль була символом вірності та чистих помислів. Привітання «Хліб та сіль!» – Це побажання багатства та благополуччя.
Так як сіль оберігає від гниття і розкладання, то було у звичаї при затвердженні урочистих договорів подавати посудину з сіллю, з якої їли й брали по кілька зерен оною. Тому-то твердий і нерозривний союз називається заповітом солі.
Цей фразеологізм прийшов до нас із Біблії. Коли Ісус розмовляв зі своїми учнями під час проповіді, він назвав їх сіллю землі. Цей вираз застосовується для позначення найкращих людей, еліти, найважливіших представників суспільства, найкорисніших, талановитих, необхідних і так далі.