Пацієнтам з уникаючим розладом особистості показано тривалу психотерапію, але не в умовах стаціонару, а амбулаторно. Лікар-психотерапевт повинен привернути до себе пацієнта, обговорити з ним його страхи, спонукати до дії. Усі життєві помилки, що здійснюються пацієнтом, обговорюються під час прийому.
Тривожний розлад особистості характеризується уникненням соціальних ситуацій та взаємодії, у якому може виникнути ризик заперечення, критики чи приниження. Діагноз ставиться виходячи з клінічних критеріїв. Лікування полягає у проведенні психотерапії та призначенні анксіолітиків та антидепресантів.
Тривожне (що ухиляється, уникаюче) розлад особистості — розлад особистості, що характеризується постійним прагненням до соціальної замкнутості, почуттям неповноцінності, надзвичайною чутливістю до негативних оцінок оточуючих та уникненням соціальної взаємодії.
Вважається, що формування тривожного (уникаючого) розлади особистості впливають генетичні, психологічні та соціальні фактори. Особливості темпераменту, що мають спадкову основу, а також акцентуація характеру, безсумнівно, є фактором, що привертає увагу.