Одні синапси викликають деполяризацію нейрона і є збуджуючими, інші – гіперполяризацію та є гальмівними. Зазвичай для збудження нейрона необхідне подразнення від кількох збудливих синапсів.
Порушення, тобто нервовий сигнал, передається від нейрона до нейрона через з'єднання між ними, звані синапсами. Ключову роль у роботі синапсів відіграють складні органічні молекули-рецептори глутамату, які безпосередньо приймають і передають сигнал там, де мембрани двох клітин стикаються.
Передача збудження відбувається в нервових закінченнях (синапсах), які є місцем контакту між нейронами, а також між нейронами та м'язовими клітинами. У кінцевих пластинках зберігаються хімічні речовини, нейромедіатори (див. 342), що виконують сигнальні функції.
Деякі клітини можуть отримати енергію з жирів, але найважливіші – нейрони – харчуються виключно глюкозою (червоні клітини крові теж).