Дискінезією називають різні розлади рухів, що полягають у їх тимчасовій та просторовій координації. Одним із факторів, що викликають розлад рухів, є лікарська терапія.
У разі розвитку пізньої дискінезії необхідно зробити один із таких варіантів: скасувати нейролептик; зменшити дозу; замінити його якимось іншим нейролептиком, з яким пов'язаний менший ризик пізньої дискінезії (Атипові нейролептики: оланзапін, кветіапін, клозапін і т.п.
Пароксизмальні дискінезії – група неврологічних захворювань, що виявляються раптовими атаками мимовільної м'язової активності, що протікають із збереженням свідомості.
До лікарським засобам, що найчастіше викликають дистонії, відносяться:
- Нейролептики (наприклад, фенотіазини, похідні тіоксантену, бутирофенони)
- Протиблювотні засоби (наприклад, метоклопрамід, прохлорперазин)