«Маска Гіппократа» (лат. facies Hippocratica; facies у перекладі з латинської — обличчя, поверхня, і може бути «маска») — ознака тяжких захворювань органів черевної порожнини (перитоніту, перфорації виразки шлунка та дванадцятипалої кишки тощо.
Посмертні маски винахід давніх цивілізацій. Колись їх знімали з лиця фараонів, щоб через прорізи очей душа могла спостерігати і навіть керувати. Через тисячоліття зліпки почали використовувати для створення статуй і бюстів королівських осіб, а потім просто увічнити образ знатних і видатних людей.
Гіппократове обличчя (Facies Hippocratica) – вираз особи, надзвичайно виснаженої тривалим стражданням людини або, за будь-якої тяжкої форми хвороби, звичайно передсмертне; особливо точно описано Гіппократом, чому й носить його ім'я.
На думку Гіппократа, хороший лікар має визначити стан пацієнта вже за одним його зовнішнім виглядом. Загострений ніс, запалі щоки, губи, що злиплися, і землістий колір обличчя свідчать про близьку смерть хворого. Ще й тепер така картина називається Гіппократовим обличчям.