Порушення мовного розвитку відносяться до розладам, при яких у людини виникають труднощі з вивченням, використанням та/або розумінням усного чи письмового мовлення. Вони підпадають під ширшу категорію комунікативних розладів, але чітко відрізняються від дефектів мови, таких як шепелявість або заїкуватість.
Симптоми мовних порушень бувають різними: це мізерний словниковий запас (дитина погано запам'ятовує слова, плутає закінчення, мало говорить, використовує узагальнення), погане розуміння слів чи фраз, нездатність відтворювати певні звуки. Найвідоміший дефект – заїкуватість, при якому порушується ритм і плавність мови.
Затримка мовного розвитку виявляється у недорозвинення словникового запасу, як і якісному (нечіткі слова, неправильне поєднання звуків), і у кількісному (малий запас слів). Для дітей із затримкою мови характерна відсутність фразового мовлення до 2 років і зв'язного мовлення до 2,5-3 років.
Діагностика та лікування Діагностувати затримку в розвитку мови можна в тому періоді, коли мова вже має бути розвиненою, а саме – у 3-4 роки. Найчастіше подібний діагноз фахівці ставлять у той час, коли вже втрачено можливість надолужити або скоригувати цей стан.