Дедукція – перехід від загальних посилок до приватних наслідків. Класичний приклад: 1) усі люди смертні; 2) Сократ – людина; 3) отже, Сократ смертний. При абдукції ми маємо висновок, і ми відновлюємо одну з посилок. Наприклад, ми маємо першу посилку «Усі люди смертні» і висновок «Сократ смертний».1 черв. 2011р.
Простими словами, Дедукція – це варіант мислення, у якому людина робить певні логічні висновки, виходячи з знаннях про клас речей загалом, і переносить певні риси на конкретну річ.
Часто можна почути, що дедукція є висновок від загального до приватного, а індукція – від приватного до загального. Дане визначення правильне, проте в сучасних виданнях за логікою вважають за краще користуватися критерієм валідності для розрізнення дедуктивних та індуктивних аргументів.
Індукція – це вид узагальнення, пов'язаний із передбаченням результатів спостережень та експериментів на основі даних досвіду. У індукції дані досвіду «наводять» на загальне, тому індуктивні узагальнення розглядаються зазвичай, як досвідчені істини чи емпіричні закони.