Під «топографічною дезорієнтацією» розуміють порушення здатності хворого впізнавати місцевість та її орієнтири, розпізнавати своє становище у просторі, знаходити раніше знайомі маршрути та запам'ятовувати нові, використовувати карту для орієнтації 6.
Дезорієнтація – це психоневрологічне порушення, що характеризується нездатністю орієнтуватися у просторі та часі, порушенням сприйняття своєї особистості, що оточують.
Незалежно від опису пацієнтом, запаморочення та просторова дезорієнтація можуть викликати значний дискомфорт та зниження працездатності, особливо супроводжуючись нудотою та блюванням.
Лікарі називають різні чинники появи дезорієнтації у просторі. В основі лежать нейробіологічні причини. Тобто недорозвинення чи порушення функціонування певних областей кори головного мозку. Причини можуть ховатися у спадковості.