Справжні галюцинації – хворі не сумніваються в реальності видінь і не відрізняють образи від речей, предметів, які існують насправді. Псевдогалюцинації – хворих не залишає відчуття «підстроєності», схильні звинувачувати оточуючих у причетності до своїх бачень.
На відміну від галюцинацій псевдогалюцинації проектуються не у зовнішньому просторі, а у "внутрішньому" – голоси звучать "всередині голови", хворі їх чують як би "внутрішнім вухом"; бачення сприймаються "розумовим" поглядом, "духовними очима".
Галюцинації – це хибне сприйняття об'єктів чи подій за участю всіх органів чуття: зору, слуху, нюху, дотику чи смаку (без реальної наявності об'єкта сприйняття). Головною клінічною ознакою галюцинацій є їхня поява на тлі ясної свідомості.
Імперативні (від латів. Imperare — наказувати) галюцинації — вербальні галюцинації, що відрізняються наказним тоном, що наказує. Нерідко «голоси» наказують робити вчинки, небезпечні для хворого чи оточуючих. Часто імперативні галюцинації спостерігаються при суїцидальній або гоміцидальній поведінці.