нервові клітини (
проявляється генерацією електричного імпульсу); м'язові клітини (збудження проявляється скороченням); секреторні клітини (збудження проявляється викидом у міжклітинний простір біологічно активних речовин).
По перше, при переході у стан збудження змінюється мембранний потенціал клітини. По-друге, клітина починає виконувати притаманні їй специфічні функції (нервова клітина – генерує нервовий імпульс, м'язова клітина – скорочується, секреторна клітина – Секретує в міжклітинну рідину біоактивні речовини).
При збудженні жива система переходить із стану відносного фізіологічного спокою до стану фізіологічної активності. У основі збудження лежать складні фізико-хімічні процеси. Мірою збудження є сила подразника, яка викликає збудження.
Порушення – такий стан збудливої тканини, який характеризується швидким коливанням електричного потенціалу клітинної мембрани, що проявляється зрештою формуванням специфічної відповіді – нервового імпульсу, м'язового скорочення чи секреторного відповіді.