Діагноз артеріальної гіпертензії (АГ) ставиться при виявленні артеріального тиску вище 140/90 мм рт. ст. не менше двох разів при повторних візитах до лікаря. Для вироблення єдиної системи оцінки рівня АТ була розроблена класифікація.
АГ є провідним фактором ризику розвитку серцево-судинних (інфаркт міокарда, інсульт, ішемічна хвороба серця, хронічна серцева недостатність), цереброваскулярних (ішемічний або геморагічний інсульт, транзиторна ішемічна атака) та ниркових (хронічна хвороба нирок) захворювань.
Органами-мішенями називаються ті органи, які при артеріальній гіпертензії страждають насамперед. Це серце, головний мозок, нирки, сітківка очі та судини. Серце. Так як навантаження на серцевий м'яз при артеріальній гіпертензії збільшується, відбувається компенсаторна гіпертрофія (збільшення) товщини м'яза серця лівого шлуночка.
Для лікування артеріальної гіпертензії застосовуються такі групи препаратів:
- бета-адреноблокатори;
- інгібітори АПФ;
- антагоністи кальцію;
- сечогінні;
- альфа-адреноблокатори;
- блокатори рецепторів ангіотензину ІІ;
- препарати центральної дії