Цілісність та стійкість сучасного суспільства, на думку Дюркгейма, забезпечується за допомогою поділу праці та спеціалізації, а також одночасного наростання функціональної взаємозалежності та взаємообміну.
Соціальна стабільність – це стійкий стан соціальної системи суспільства, що дозволяє їй функціонувати та розвиватися в умовах зовнішніх та внутрішніх змін. При цьому вона передбачає збереження економічної та політичної структур суспільства, які визначаються Конституцією та законодавством країни.
Тому рівень соціальної стабільності суспільства – це той. найважливіший індикатор соціального благополуччя, який сьогодні має бути в центрі уваги політичних і громадських сил країни для того, щоб можна було попередити соціальні потрясіння, що назрівають у ній.
Для суспільства як системи характерні такі ознаки, як координація та субординація її елементів. Координація – це узгодженість елементів, їхнє взаємне функціонування. Субординація – це підпорядкованість і соподчиненность, що вказують місце елементів у цілісної системі.