Як правило, ЗПР діагностується дитячим неврологом чи психіатром після всебічного обстеження з використанням апаратних методів обстеження (ЕЕГ, УЗДГ), збору анамнезу та виключення інших варіантів патологічного розвитку дитини (розумова відсталість, психічні захворювання).
Для дітей із затримкою психічного розвитку характерні: недостатній ступінь розвитку пам'яті, моторики, мислення, мови, уваги, а також самоконтролю. Крім того, відзначається примітивність та нестійкість емоцій, погана успішність у школі.
Деякі порушення психічного розвитку в дітей віком можуть бути відзначені батьками чи вихователями й у ранньому віці. Проте діагностика ЗПР проводиться у період початку серйозної розумової діяльності дитини, як правило, з 5-6 років. Поставити діагноз та розпочати корекцію необхідно до 7-8 років.
Хто ставить діагноз ЗПР і чи можна його потім зняти? Зазвичай попередній діагноз ставить дитячий невропатолог за рекомендацією педіатра, постановкою остаточного діагнозу займається комісія із кількох фахівців: психіатр, психолог, логопед, дефектолог, невролог, педагог.