Лікування. При первинному синдромі порожнього турецького сідла лікування зазвичай не потрібне; хворого потрібно переконати у безпеці захворювання. Зрідка виникає потреба у замісній гормональній терапії. Навпаки, при вторинному синдромі замісна гормональна терапія необхідна майже завжди.
Усім пацієнтам із синдромом «порожнього» турецького сідла (сптс) показано консультацію ендокринолога та нейроофтальмолога.
Синдром порожнього турецького сідла може протікати безсимптомно та рідко викликає у пацієнтів серйозні симптоми. У половини пацієнтів відзначається головний біль, у деяких він супроводжується підвищеним артеріальним тиском. У поодиноких випадках спостерігається витікання спинномозкової рідини з носа або порушення зору.
Синдром порожнього турецького сідла виявляється найчастіше випадково, при проведенні МРТ або КТ головного мозку, рентгенографії черепа. Діагностика будується на підставі клінічних досліджень пацієнта, рівня показників гормонів гіпофіза ( ТТГ, СТГ, ІФР-1, ФСГ, ЛГ, пролактину ), МРТ гіпофіза з контрастуванням.