Він ділив термін на активну алгалогію – Садизм, і пасивну алгалогію – мазохізм. Ріхард фон Крафт-Ебінг в монографії 1886 «Статева психопатія» (Psychopathia sexualis) зазначав, що алгалогія зовсім не позначає сутності та психічної основи мазохістських почуттів та уявлень.
Той, хто отримує задоволення від приниження іншого та заподіяння болю іншому, – садист. Садисти відчувають біль іншої людини більше за інших і насолоджуються цим – принаймні, доки цей біль триває.
Зв'язок між задоволенням та болем прихований у фізіології нашого організму. По перше, будь-який біль змушує центральну нервову систему вивільнити ендорфіни – білки, які блокують болючі відчуття.. Їхня дія схожа на дію опіатів, наприклад, морфіну, які викликають почуття ейфорії.
Причиняти біль собі люблять мазохісти, завдавати біль іншим люблять садисти. Мазохісти мають своє виправдання. Фізична біль притуплює моральну, пригнічує депресію та небажання жити (нормальний філологічний процес, якщо боляче – одразу хочеться щось робити з цим).