Основним типом коливань, що становлять енцефалограму дорослої людини, є альфа-ритм. Його частота від 8 до 13 Гц, максимально представлений у потиличних та тім'яних проекціях кори, мінімально у лобових та скроневих. Такі розбіжності у нейрофізіології називаються зональними відмінностями.
Основні ритми ЕЕГ, що відрізняються частотним діапазоном: дельта, тета, альфа, бета, гама. Особливості осциляторної активності кіркових та підкіркових структур різних аналізаторів (зорового, соматосенсорного, слухового, ольфакторного) при макровідведеннях.
На ЕЕГ визначають основні ритми мозку: альфа – від 8 до 13 Гц; низькочастотний бета-ритм – від 13 до 25 Гц; високочастотний бета-ритм – від 25 до 35Гц; бета – від 35 до 50Гц.
Дельта-ритм (δ-ритм), дельта-хвилі або дельта-активність – видимий на електроенцефалограмі високоамплітудний (сотні мікровольт) повільний ритм головного мозку в діапазоні 05-4 Гц. Вперше дельта-ритм в ЕЕГ людини був класифікований Греєм Волтером, а згодом був описаний і у тварин.