Прикметник "дивний" походить від іменника "сторона" (старослов'янська форма – "країна"). При утворенні прикметника до кореня сторін-(країн-) приєднався суфікс-н-. Тому в цьому прикметнику дві літери – ПН.
дивно, назва. та у знач. оповідь.
Займенник має щось форми — І.п. Сталося щось дивовижне. Я побачив щось дивне.