Як раніше лікували ртуттю?

«Старовинний засіб при сифілісі обкурювання хворого кіноварю

кіноварю

Кіноварь найпоширеніший мінерал ртуті. Утворюється в гідротермальних близькоповерхневих родовищах разом із кварцем, кальцитом, баритом, антимонітом, піритом, галенітом, марказитом, рідше – із самородним золотом.

https://ua.wikipedia.org › wiki › Кіновар

— нерідко застосовується Кіновар — ртутний мінерал (сульфід ртуті), який мав широке застосування в античній та європейській медицині — як сировину для виплавки ртуті, так і у вигляді необробленого порошку для мазей, компресів та пігулок. .

Ще на початку XX століття медики активно використовували ртуть як ліки. Прописували засіб найчастіше при різних захворюваннях, що передаються статевим шляхом, особливо при сифілісі. Історія використання цієї високотоксичної речовини як ліки від сифілісу йде ще від Парацельсу.

Аж до XIX століття гонорею, як і сифіліс, лікували препаратами на основі ртуті: лікарський засіб вводили в сечівник. На англійському військовому галеоні Mary Rose, що затонув у 1545 році, археологи серед інших артефактів виявили шприц, що застосовувався для подібних ін'єкцій.

Одним із найстаріших протисифілітичних засобів є препарати ртуті, методи лікування якими ще XVI столітті описав Фракасторо. На початку XIХ століття для лікування сифілісу стали застосовувати препарати йоду, у ХХ столітті – миш'яку та вісмуту.