РОЗУМ І ВІРА – фундаментальне співвідношення двох здібностей душі людини, Що стало найважливішою філософсько-теологічною проблемою протягом всієї історії думки. В Античності питання віри обговорювалися в контексті пізнання, для обґрунтування вихідних самоочевидних аксіом і першооснов або для характеристики сфери думки.
Зазвичай вважається, що віра не потребує доказів, без яких не може обходитися розум. Але дослідження середньовічних мислителів доводять, що віра була тісно пов'язана з розумінням і вони доводять один одного.
Віра вища за розум і дається людині для того, щоб прояснити розум і рухатися далі у духовному розвитку. На думку Августина, античні філософи досягли успіху в тому, щоб піднятися від почуттів і думок до рівня розуму — для цього необхідно випробувати «катарсис» (очищення душі від пристрастей).
По-перше, Августин будучи перехідною фігурою між античністю та середньовіччям, першим по-новому формулює проблему віри та її ставлення до розуму та вирішує її виходячи з нового синтетичного світогляду, яке було можливе в унікальних умовах зміни парадигм у культурі та філософії.