При дереалізації навколишнє сприймається зміненим, дивним, невиразним, чужим, примарним, тьмяним, застиглим, неживим. Воно сприймається як би "крізь туман, молоко, плівку, малопрозоре скло", часто втрачає об'ємність і перспективу – "як на фотографії", відчуттям якоїсь "гри", або "як уві сні".
Ознаки дереалізації: відчуженість від навколишньої дійсності, близьких людей; Спотворення сприйняття навколишнього світу – часу, розміру та форм предметів, відстані; Відчуття відстороненості від свого тіла, розуму, відчуттів.
Дереалізація – це відчуття відстороненості чи нереальності навколишнього світу. Люди, які переживають дереалізацію, думають, що вони уві сні або дивляться кіно. Виникає почуття, ніби між ними та іншими скляними стінами, які не пропускають емоції, а світ здається двомірним, розпливчастим.
Чому виникає дереалізація Часто дереалізація виникає у відповідь на сильні події, що травмують, особливо в дитинстві. Наприклад, через жорстоке поводження в сім'ї. Вона буває у людей з посттравматичним стресовим розладом, тяжкою затяжною депресією та панічними атаками.