Це неконтрольовані, повторні та стереотипні короткі рухи, які зовні можуть бути схожими на звичайні жести, міміку або дії. Але сама людина не може їх усунути зусиллям волі. Найчастіше тик виникає на обличчі у формі моргань, наморщування чола, облизування губ, роздмухування крил носа, гримасування.
Зовнішні ознаки м'язового скорочення завжди видно оточуючим людям та локалізовані у зоні формування нервового тика:
- лицьове – смикання ока, століття, тремтіння брови або носа, часті моргання, саморозкриття рота або ворушіння губами;
- головне чи шийне – механічні розвороти голови чи імпульсивність кивання;
Клінічна картина Тиком вважаються швидкі однотипні рухи, які іноді можуть зачіпати і голосовий апарат, що супроводжується виголошенням звуків (вокалізацією) – хрюканням, цмоканням, вимовою слів.
Класифікація нервових тиків
- локальна – залучена одна група м'язів: моргання, смикання щокою, тремтіння губ, підняття брів;
- поширені – залучаються кілька груп: піднімання плечей, здригання;
- вокальні – звуки чи слова, крик, свист;
- генералізовані – нагадують цілеспрямований рух.