Для діагностики ДППГ потрібні спеціальні діагностичні позиційні маневри, найвідоміший з яких – маневр Дікса-Холпайка. Під час проведення маневру лікар змінює положення пацієнта так, щоб надати досліджуваному напівкружному каналу потрібне положення та визначити, чи є в ньому рух отолітів.
Для діагностики ДППГ використовують позиційні тести, що відрізняються високою чутливістю та специфічністю. Лікування ДППГ передбачає проведення спеціальних репозиційних маневрів, ефективність яких сягає 95%.
Типова клінічна картина ДППГ включає запаморочення (з ілюзорним горизонтальним та/або вертикальним рухом предметів) та ністагм (мимовільні рухи очних яблук), що виникають з деяким латентним періодом (5-20 секунд) при русі головою в просторі.
Найчастіше напад провокують повороти з боку на бік, вставання з ліжка або укладання в неї, закидання голови при погляді вгору, нахили тулуба вперед, а також будь-які інші різкі повороти голови.