Лабільність нервової системи прийнято визначати електрофізичними методами: методом фосфену, з використанням електроенцефалограми, та за допомогою психофізіологічних методів. Психофізіологічні методи мають низку переваг.
Лабільність у фізіології – це функціональна рухливість, цикли збудження в нервовій та м'язовій тканинах з певною швидкістю. Лабільність залежить від природних здібностей, саме від стану нервової системи.
Саме слово "лабільність" означає рухливість та нестабільність. Простіше кажучи, емоції конкретної людини мінливі, кидаються з крайності в крайність, дратуючи як нервову систему, а й оточуючих. У фізіології термін використовується позначення рухливості клітин і тканин, їх реакцію подразник.
Емоційна лабільність — перепади настрою та емоцій з різних, часто малозначних причин. При цьому емоції можуть коливатися в досить широкому діапазоні – від веселості – до сліз, від рівного чи зниженого настрою – до підвищеного.