Діагностика водянки головного мозку рентгеноскопія; комп'ютерна та магнітно-резонансна томографія; люмбальна пункція, необхідна для детального аналізу спинномозкової рідини.
Гідроцефалія розвивається через накопичення надмірної кількості спинномозкової рідини, викликаючи розширення шлуночків головного мозку та/або підвищення внутрішньочерепного тиску. Перші прояви можуть містити збільшену голову, опукле джерельце, дратівливість, млявість, блювоту і судоми.
Виникає через порушення її відтоку на тлі закупорки проток. Поступово ця рідина починає вдавлювати крихкі тканини до стінок черепа, через що він деформується. Якщо ігнорувати гідроцефалію, може настати летальний кінець. Водянка головного мозку буває як уродженою, так і набутою.
Діагностика гідроцефалії
- рентгенографія – на ній видно витончені черепні кістки, їх асиметрія, відбиток речовини мозку на кістках у вигляді «пальцевих втискань»;
- МРТ або КТ – допомагають визначити аномалії розвитку, перешкоди в процесі лікворних шляхів (при необхідності дослідження виконуються в судинному режимі);