Тики часто виникають у дитячому віці (приблизно у 20% дітей [2]) і мають хвилеподібну течію (то посилюються, то слабшають із плином часу). Важливою відмінністю тику від епілепсії є можливість деякою мірою контролювати м'язові скорочення, викликані тиком, яка відсутня у разі епілепсії.
Клінічна картина Тіком вважаються швидкі однотипні рухи, які іноді можуть зачіпати і голосовий апарат, що супроводжується виголошенням звуків (вокалізацією) – хрюканням, цмоканням, вимовою слів.
Нервовий тик – різновид гіперкінезів, що раптово виникають насильницькі скорочення скелетних м'язів та/або м'язів голосового апарату.