Через порушення іннервації мовних м'язів при дизартрії порушується дихання – у момент вимови звуків воно стає переривчастим, прискореним, видих коротшає, мова – монотонної, скандованої. Голос таких пацієнтів слабкий, тихий, часом – «через ніс», голосові модуляції не виражені чи відсутні.
При дизартрії порушується вимова практично всіх звуків – як приголосних, так і голосних. Дитина пом'якшує тверді приголосні. При вимові шиплячих і свистячих звуків мова відсувається не вперед, а в бік, використовуються міжзубні проміжки.
Дитина з дизартрією найчастіше дефектно вимовляє всі свистячі та шиплячі звуки. До цього може бути додано викривлену вимову звуків [р, л] або їх відсутність. І навіть якщо мова дитини зрозуміла для оточуючих, то вона нечітка, змащена, наче «каша в роті».
Дизартрія – це патологічний стан, у якому людина неспроможна нормально вимовляти звуки, у результаті мова стає невиразною. Подібна проблема, найчастіше, виникає у дітей на тлі пологових травм або вроджених патологій, рідше у дорослих через тяжке ураження центральної нервової системи.