Діти молодшого шкільного віку загалом здатні правильно сприймати емоційний стан людини. При цьому діти досить легко відрізняють радість, захоплення, веселощі і вагаються в розпізнаванні смутку. Діти, перш за все, звертають увагу на вираз обличчя, не надаючи значення пантоміміки (позі, жестам).
У молодшому шкільному віці відзначається підвищення стриманості та усвідомленості у прояві емоцій, підвищення стійкості емоційних станів [7].
У молодшого школяра спостерігається протилежна стриманість, негативна риса характеру — імпульсивність. Імпульсивність як результат підвищеної емоційності в цьому віці проявляється в швидкому відволіканні уваги на яскраві несподівані подразники, на все, що своєю новизною захоплює дитину.
У молодшому шкільному віці емоційні стани стають більш тривалими, більш стійкими та глибокими. У молодших школярів виникають постійні інтереси, тривалі дружні стосунки, засновані на цих загальних, вже досить стійких інтересах.