Особливості розвитку дітей з важкими порушеннями мови виражаються також у вигляді соматичної ослабленості та уповільненого розвитку локомоторні функції. Для них характерно та деяке відставання розвитку рухової сфери, що виявляється у недостатній координації рухів, низької швидкості та спритності їх виконання.
Характерно для важких порушень мовлення загальне її недорозвинення, що виявляється у неповноцінності як звукової, і лексичної, граматичної сторін мови внаслідок цього в більшості дітей цієї категорії спостерігається обмеженість мислення, мовних узагальнень, труднощі у читанні та письмі.
Дітям із порушеннями мови притаманні нестійкість інтересів, знижена спостережливість, знижена мотивація, негативізм, невпевненість у собі, підвищена дратівливість, агресія та уразливість. У таких дітей можуть виникнути труднощі у спілкуванні з оточуючими та у налагодженні контактів з однолітками.
Специфікою розвитку мови у слабозорих є особливості слабкого засвоєння та використання ними немовних засобів спілкування, таких як міміка, пантоміміка, які є обов'язковим компонентом мовлення.