Гліальні клітини мають спільні функції і, частково, походження (виняток – мікроглія). Вони складають специфічне мікрооточення для нейронів, забезпечуючи умови для генерації та передачі нервових імпульсів, а також здійснюючи частину метаболічних процесів самого нейрона.
За формою клітини нейрони можуть бути сферичними, зернистими, зірчастими, пірамідними, грушоподібними, веретеноподібними, неправильними і т. д. Розмір тіла нейрона варіює від 5 мкм у малих зернистих клітин до 120-150 мкм у гігантських пірамідних нейронів.
На відміну від нейронів, гліальні клітини власними силами не передають електричні імпульси. Існують два типи гліальних клітин: макроглія та мікроглія. Під терміном макрогілії поєднують три типи клітин: астроцити, олігодендроцити та епендимальні клітини.
Виявилося, що гліальні клітини виконують багато функцій. Одні допомагають обробляти спогади, інші борються з інфекціями, треті комунікують із нейронами, четверті стимулюють розвиток мозку. Глія зовсім не прислуговує нейронам, а грає найчастіше першорядну роль у захисті мозку та управлінні його розвитком!